Корисні властивості селери

Далеко не кожна культура може зрівнятися з селерою по співвідношенню: популярність-поширеність. Начебто і вітамінний склад красномовно заявляє про його цінності, і поживні властивості його всім відомі, та тільки зустрічається селера набагато рідше інших коренеплодів. От якби (проведемо паралель зі спортом) в овочівництві виділялися види програми, за якими овочі виступали б на своїх «олімпіадах», то селера в окремих «видах спорту» була б одною з перших.

Жінка тримає в руках пучок селери

У чому ж причина малої поширеності цієї цінної культури? По-перше, її насіння дуже дрібне: судіть самі — всього з 1 г можна отримати 750-800 сіянців. Проростки дуже слабкі, насіння, як і у всіх зонтичних, просякнуте ефірною олією, погано набухає, сходів чекати доводиться дуже довго, а оскільки їх потім потрібно проривати (при цьому і бур’яни вже встигають добряче вирости), дотримуючись необхідної густоти, то куди легше займатися морквою або буряком. По-друге, хоча селера і вважається холодостійкою, але навесні, в період, коли температура тривалий час не піднімається вище 10 градусів С, вже в перший рік на частині рослин утворюються квіткові стебла.

Посівом з насіння великих коренеплодів не одержати. Ось чому, як не хочеться обійтися без розсади, але селеру все ж краще вирощувати розсадним методом.

А коли ж займатися цим, якщо навесні не встигаєш з розсадою більш важливих культур — капусти, томату, перцю, огірків, баклажанів? Насторожує і незвична для зеленних велика площа живлення. По-третє, навіть Сік селери в склянцівиростивши коренеплоди, потім болісно шукаєш застосування їм: на відміну від інших, більш популярних, коренеплодів (тих же моркви і буряка) масовим попитом селера не користується, принаймні, у порівнянні з ними. І, нарешті, як і для буряка, для селери характерні проблеми церкоспорозу, листя, на відміну від петрушки, при запізненні зі зрізом грубіють, та ще й володіють характерним специфічним смаком. Отже, селера — культура складна.
Різновиди: коренева, листова, черенкова.

Сорти селери кореневої найбільш відомі. Вони утворюють розвинені коренеплоди і розетку з невеликою кількістю листків. Нерідко її навіть приймають за петрушку, адже одне сімейство, але листя її все ж більше. А ось і ще тонкість: у північних регіонах коренева не утворює добре розвиненого коренеплоду. Коренеплідні сорти тут використовуються тільки для отримання зелені. Сорти листової коренеплодів не утворюють — у них розетка складається з великої кількості (до 100 шт.) дрібних листків з тонкими порожнистими черенками (цим вони нагадують петрушку). Сорти ж черенкової також не утворюють коренеплодів, кількість листя у них невелика, як і у кореневої, але черенки листя потовщені, м’ясисті, нижня частина їх біла.

Листові сорти більш скоростиглі. При загущеній посадці вони дають більше листя, а при розрідженій — до 80-100 на одну рослину. Черенки у листя тонкі, маса однієї рослини — до 3 кг.

У кореневих сортів до кінця серпня — початку вересня часто починається посилене наростання коренеплодів, відбувається погіршення якості листя, вони грубіють. У листових цього немає, але вони також грубіють. Ось чому момент зрізу зелені дуже важливий для будь-якого різновиду. Нерідко у листових сильно витягуються черенки, часом досягаючи висоти 1 м (!). Виглядає ефектно, але що робити з такою зеленню? Худоба її не їсть і це чергова проблема.